Для розмови ми використовуємо слова, які складаються зі звуків (Звук - це те, що ми чуємо чи вимовляємо, а буква – це знак, яким позначаються звуки, її бачимо і пишемо).

  Звуки бувають голосні та приголосні.

  Слова поділені на склади. У слові стільки складів, скільки у ньому голосних звуків.
Щоб визначити, скільки складів у слові, треба лікоть поставити на парту, а долоню, стиснуту в кулачок, піднести до підборіддя — скільки разів підбо­ріддя натисне на кулачок при вимові слова — стільки й складів.

  Звуки:  голосні (звук не зустрічає перепони, його можна проспівати) позначаємо кружечком    • ;
приголосні (звук зустрічає перепону) бувають:
        твердими (позначаємо однією рискою —)
                         та м᾿якими (позначаємо двома рисками =)

Приголосні м'які, якщо після них ідуть Я, Ю, Є, І, Ь.

Приголосні тверді, коли вони стоять у кінці слова або після них ідуть А, О, У, И, Е, апостроф чи інші приголосні.

Винятки: [Й ]— завжди м'який звук.

[Ч]  [ Ш ]  — завжди тверді звуки.
ї — завжди позначає два звуки [Й+І].
Щ — завжди позначає два звуки [Ш+Ч].

М'який знак і апостроф не є звуками, вони лише позначають м'якість або твердість попередніх приголосних.

ДЖ, ДЗ — ці сполучення зазвичай позначають один звук.

Я  Ю  Є  на початку слова, після голосного звука, після апострофа позначають два звуки:

[ йа],[ йу],[ йе] ; в інших випадках  після м′якого приголосного звука— один [а],[ у], [е] .

Наприклад:   яблуко –  [= • — — • — •] [й а б л у к о ]

                      доля  -  [— • = •]     [д о л' а ]